30.07.2020

ГУ Держпраці в Одеській області в умовах карантину консультує

Скільки разів на рік можна брати відпустку за свій рахунок 

Саме так сформулював питання один з працівник бюджетної установи Ренійського району.

          Розберемося разом.

Ст. 84 Кодексу законів про працю України і ст. 25 та 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р.№ 504 (далі – Закон про відпустки) передбачено можливість надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати: 1) відпусток, що надаються обов’язково певним категоріям працівників або при настанні певних обставин; 2) відпусток, що надаються за згодою сторін.

Працівник не відноситься до категорії   випадків, коли наданнявідпустки без збереженнязаробітної плати є обов’язкомроботодавця, які переліченіу ст. 25 Закону провідпустки

Тобто, працівник має на увазівідпустку без збереженнязарплатитривалістю до 15 календарнихднів на рік, якаможенадаватисяпрацівнику за наявності у нього сімейних обставинабоінших причин для їїнадання на підставі ч. 1 ст. 26 Закону провідпустки

Ініціатива скористатися відпусткою без збереження заробітної плдати завжди має виходити від працівника.

Працівник в заяві про надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін вказує її тривалість. Це може бути відразу 15 календарних днів, а може бути і декілька днів, і навіть один календарний день. Таким чином, у разі надання такої відпустки тривалістю 8 днів, працівник має право ще на 7 календарних днів такої відпустки. Тобто, може одержувати таку відпустку декілька разів на рік, і навіть 15 разів. якщо буде просити про надання відпустки кожного разу тривалістю один календарний день; все буде залежати від тривалості наданих відпусток.

Важливі нагадування щодо відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін.

Відпустка без збереженнязаробітної плати надаєтьсяпрацівнику на підставі

письмової заяви, в якій мають бути зазначені:

- причина, з якоїпрацівник просить надативідпустку;

- дата початку відпустки;

- тривалість відпустки.

Оскільки відпустка без збереження заробітної плати надається «за згодою сторін»,  то роботодавець розглядаючи заяву працівника про надання такої відпустки сам оцінює, наскільки сімейні обставини чи інші причини є поважними. Враховує інтереси робочого процесу і приймає рішення.

          Одна з найголовніших тез: ініціювати оформлення відпустки без збереження зарплати має право виключно працівник. Відповіднороботодавець не можепримусововідправити працівника в неоплачуванувідпустку на зазначенихпідставах.

 

На підставі заяви працівника роботодавець видає наказ про наданнявідпустки без збереженнязаробітної.

В особовій картці працівника робиться відмітки в розділі V «ВІДПУСТКИ», із зазначенням вида відпустки, дати її початку і закінчення, підстави для надання цього виду відпустки.

На відміну від щорічних відпусток, можливість перенесення або продовження відпустки без збереження заробітної плати у зв’язку з непрацездатністю працівника, що настала під час такої відпустки, не передбачено.

Період хвороби, що збігся з періодом відпустки без збереження заробітної плати, оплаті не підлягає, як це зазначено у п. 6 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105.

Час перебування у відпустці без збереженнязарплатизараховується до стажу роботи, щонадає право на щорічнуосновнувідпустку (п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону провідпустки).

При розрахунку відпускних дні відпустки без збереження заробітної плати виключаються з розрахункового періоду.

Відпусткубез збереження заробітної плати не подовжують на кількістьсвяткових і неробочихднів, щоприпадають на неї. Це непередбаченозаконодавством.

Закон про відпустки не міститьвимоги про те, щовідпусткабез збереження заробітної платинадається за відпрацьованийрік. Тому надається вона орієнтуючись на календарнийрік. Саме тому право на таку відпусткувиникаєнезалежновід часу, відпрацьованого в конкретного роботодавця. Якщопрацівникпротягомкількохроків не брав відпустку за свійрахунокабовикориставїїтривалістю менше максимальної, не використані ним днітакоївідпустки на наступні роки не переносяться.

Важливо ретельно контролювати, щобу разі надання впродовж року кількох відпусток  загальнатривалістьвідпусткибез збереження заробітної плати за згодою сторін не перевищувала15 календарних днів.

Законом України від 17.03.2020 р. № 530-IX«Про внесення  змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» у ч. 3 ст. 84 Кодексу законів про працю України та у ч. 3 ст. 26 Закону України «Про відпустки» внесено наступне: «У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною другою цієї статті (не більше 15 календарних днів на рік)».

          Вказанізміни в ст. 84 КЗпП та ст. 26 Закону Про відпусткинабуличинності 17.03.2020. Таким чином, починаючи з 17.03.2020 можливо за згодоюсторінотримативідпустку без збереженнязаробітної плати не обмежуючись 15-ти деннимтерміном; строк такоївідпусткиможеобмежуватисьтривалістю карантину (тобто до набуттячинності постанови Уряду про завершення карантину на всійтериторіїУкраїни).

          Умови надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін на період карантину – аналогічні тим, що стосуються відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін відповідно до ч. 1 ст.26 Закону про відпустки, в тому числі щодо кількості разів її отримання за період дії карантину.

 

Додатковоінформуємо, щоданерозяснення не містить норм права, а носить лишерекомендаційний характер.

 

Керівництво сільськогосподарського виробничого кооперативу «А» Ренійського району по телефону звернулося за розясненням щодо дій роботодавця у звязку із поверненням працівника на роботу після строкової військової служби

 

Одже,ЗАПИТАННЯ Працівник після строкової військової служби повертається на роботу: що має робитироботодавець, щоб звільнений працівникмігприступити до роботи

 

ВІДПОВІДЬ

 

Слід згадати, що за працівниками, призваними на строковувійськову службу, до дня фактичного звільненнязберігаютьсямісцероботи, посада та середнійзаробіток на підприємстві, де вони працювали на час призову. Зазначенінорми ч. 3 ст. 119 КЗпПУкраїни передбачають, щоміжроботодавцем і працівникомзберігаютьсятрудовівідносини, а працівниклишеувільняєтьсявідвиконаннясвоїхобов’язків.

Про увільнення працівника від роботи у зв’язку із призовом на строкову військову службу на підставі повістки, виданої військовим комісаріатом, видається відповідний наказ - розпорядчий документ, якийвстановивпевні правила: працівник не виходить на роботу, за ним роботодавцеві належитьзберегатисереднійзаробіток і місцероботи.

Законом України від 25.03.1992 р. № 2232 «Про військовий обов’язок і військову службу» встановлено, що особи, звільнені з військової служби, зобов’язані у п’ятиденний строк прибути до районних (міських) військкоматів для взяття на військовий облік; для виконання обов’язків, пов’язаних із взяттям на військовий облік, громадяни України звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов’язків, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади та середньої зарплати за ці дні.

Отже, для збереження місця роботи та посади працівник повинен приступити до виконання обов’язків за трудовим договором в день, що настає після дня взяття на військовий облік у районному (міському) військкоматі після його звільнення з військової служби.

На перший погляджоднихдійвчиняти не потрібно, але це не так. 

Роботодавецьмаєвидати наказ про вихідпрацівника на роботу.

Причини, через якінеобхідновидати наказ декілька:

-         під час призову працівник бувувільненийвідроботи наказом.

-         під час служби за ним зберігалося робоче місце.

І це увільненняприпиняється також  наказом про вихідпрацівника на роботу, крім того, потрібно зафіксувати дату, з якої буде нараховуватисязаробітна плата.

Тому потрібновизначити дату виходу на роботу в розпорядчомудокументі.З роз’ясненнями з цього приводу можна ознайомитися у листі Міністерства соціальної політики України від 10.06.2015 р. № 231/06/186-15.

Крім того, якщо до початку роботинеобхідно провести інструктажі з охоронипраці та технікибезпеки, пройти медичнийоглядтощо, про це зазначаєтьсясаме у наказі.

У більшості випадків, на посаду, яку працівникобіймав на момент призову на строковувійськову службу, прийнятоіншогопрацівника на умовах строкового трудового договору. У такому випадку дату звільненнястроковика у зв’язку з закінченням строку трудового договору визначають з урахуваннямдативиходу на роботу працівника, вказаній у наказі.

Тож наказ про вихід на роботу «припинить» такеувільнення.

Під час строковоївійськовоїслужби за працівникомзберігалисереднійзаробіток. Із дня виходу на роботу працівникунараховуватимутьзаробітну плату.

Це ще одна причина, з якої потрібновизначити дату виходу на роботу в розпорядчомудокументі.

З виданим наказом необхідно ознайомити особу, відповідальну за ведення табеля облікувикористанняробочого часу.

Працівникмає право скористатисящорічноювідпусткоюабовідпусткою без збереженнязарплати. З роз’ясненнями з цього приводу можнаознайомитися у листіМіністерствасоціальноїполітикиУкраїнивід 24.11.2015 р. № 1525/13/84-15.

Тожпіслявидання наказу про поверненняпрацівника на роботу може бути видано наказ про наданнявідпустки.

Виникає питання щодо розрахунку тривалості щорічної основної відпустки;чи зараховуєтьсядо стажу роботи для наданнявідпусток час, коли працівник проходив строковувійськову службу?

Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504(п. 2 ч. 1 ст. 9 ).

встановлено, що до стажу роботи, щодає право на щорічнуосновнувідпустку, зараховують час, коли працівникфактично не працював, але за ним згідно з законодавствомзберігалимісцероботи (посаду) та заробітну плату повністюабочастково. Отже, до стажу для щорічноїосновноївідпустки зараховують час строковоївійськовоїслужби. А ось до стажу для наданнящорічнихдодатковихвідпусток -ні.

Відомості про час строкової військової служби до трудової книжки не ваносяться.  періодпроходженнявійськовоїслужби не можепідтверджуватисявідповіднимизаписами, занесеними до трудовихкнижокпрацівників, так як відповідно до ч. 1 ст. 48 КЗпПУкраїнитрудова книжка є основним документом про трудовудіяльністьпрацівника. Документом для підтвердження проходження військової служби є військовий квиток. З роз’ясненнями з цього приводу можна ознайомитися у листі Міністерства соціальної політики України від 04.04.2018 р. №156/0/22-18.

З метою безперервної роботи Головного управління Держпраці в Одеській області в частині здійснення інформаційно-роз’яснювальної роботи з питань, що належать до його компетенції, на період дії карантину посадові особи Управління консультують громадян з питань застосування законодавства про працю, охорону та гігієну праці, виробничого травматизму та розслідування нещасних випадків на виробництві, надання адміністративних послуг ДИСТАНЦІЙНО – за допомогою телефонного зв’язку, сторінок у соціальних мережах, електронної пошти, комунікаційних засобів, зокрема, «Scype», «Viber» тощо.

Одна з форм зв’язку з роботодавцями та найманими працівниками – проведення тематичних «Прямих телефонних ліній».

За пропозицією Управління до плану роботи Ренійської районної державної адміністрації було включено проведення такої Лінії на тему «Праця неповнолітніх». За час проведення надійшло 7 дзвінків, два з яких торкалися одного й того ж питання. Йогой розв’яжемо.

Одже – ЗАПИТАННЯ: «Які документи повинен оформити роботодавець коли неповнолітній працівник досяг повноліття, та як розраховувати тривалість щорічної відпустки у такому разі»

ВІДПОВІДЬ

Спочатку встановимо з якого дня вважати працівника повнолітнім.

Сімейний кодекс України визначає неповнолітню дитину як особу у віці від 14-ти до 18-ти років (ч. 2 ст. 6 СК). А неповнолітні - це особи, що не досягли 18 років (ст. 187 КЗпП).

ЗаконодавствоУкраїни не трактує, з якого часу неповнолітньоговважатиповнолітнім, — у день народження, коли виповнюється 18 років, чи з наступного дня.

          Будемо орієнтуватися на ст. 253 Цивільного кодексу України, яка визначає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

          Беремо до уваги також науково-практичнийкоментар до статті 22 Кримінального кодексу України, в якому зазначається, що «особавважається такою, щодосяглапевноговіку, не в день народження, а починаючи з 0 годин наступноїдоби».

Одже, якщо працівник народився 20 липня 2002 року, то він з 21 липня 2020 року буде вважатися повнолітнім та втратить право на пільги і гарантії, визначені КЗпП України, зокрема право на скорочений робочій час, щорічну відпустку тривалістю 31 календарний день  тощо.

          Як все це оформити?При прийомі неповнолітнього на роботу був виданий наказ, оформлено низку кадрових документів, в яких зазначалося, що працівник є неповнолітньою особою. І узв’язку з досягненнямпрацівникомповноліттяроботодавцю необхідно видати наказ про встановленнянормальноїтривалостіробочого часу з дня, наступного за днем народження. Підстава для видання наказу – дані паспорта. Заявавідпрацівника не потрібна.

          Доцільним буде видати такій наказ за кількаднів до дня, коли працівникувиповниться 18 років, а також письмовоінформуватипрацівника про пільги, яківінвтратить у зв’язку з досягненнямповноліття:збільшитьсятривалістьробочоготижня, зменшитьсятривалістьщорічноїосновноївідпустки з 31 к. д. до 24 к. д. тощо.

            При наданні працівнику, який досяг повноліття, щорічної основної відпустки, слід враховувати, що певний період робочого року, який відлічується з дня укладання трудового договору (ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р.№504), як неповнолітній мав працівник мав право на щорічну основну відпустку тривалістю 31 календарний день; а з дня повноліття – має право на таку відпустку тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік згідно внутрішніх нормативних документів роботодавця. Тому тривалість відпустки рахується пропорційно:

-         іздатиприйняттянароботу по дату виповнення 18 років — ізрозрахунку 31 к. д.;

-         із наступного дня і по дату закінченняробочого року — ізрозрахунку 24 к. д.

 

Запитання: Працівник отримав травму – зломав руку,під час виконання посадовихобов’язків вдома.Чи має він право на оплату лікарняного? 

 

Відповідь: Страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, якіпрацюють на умовах трудового договору (контракту) (ст. 18 Закону України «Про загальнообов’язковедержавнесоціальнестрахування» від 23.09.1999 № 1105-XIV; далі — Закон № 1105).

У нашому випадку необхідно з’ясувати: чи є Запитувач застрахованою особою під час роботи вдома.

Останнім часом у східних ситуаціях використовуються терміни «виконання роботи вдома», «надомна праця», «віддалений доступ», «дистанційна робота».

ЗаконодавствоУкраїни не містить нормативно-правовихактів, які б урегулювалипитання виконання посадових обов’язків вдома.

В нашому розпорядженні є Кодекс Законів про працю України (далі – КЗпП) та Положення про умовипрацінадомників, затвердженопостановоюДержкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99 (далі - Положення № 275), яке регулює умови праці надомників. Ним визначено, що надомниками є особи, які уклали трудовий договір із підприємством про виконання роботи вдома особисто з використанням матеріалів та механізмів, які надаються роботодавцем. Надомники є штатними працівниками підприємця. З ними укладається строковій або безстроковий трудовий договір.На нихпоширюєтьсязаконодавство про працю, а такожколдоговори.Вони користуютьсятими самими правами й обов’язками, що й іншіпрацівники. Мають право: - на виплатузарплати; - відпустку (щорічну, додаткову, без збереженнязарплати); - оплату лікарняного; - дотриманнягарантій при звільненнітощо. П. 17 Положення № 275 передбачає соціальне страхування надомників згідно із законодавством.

На сьогодні більш поширеною є дистанційна робота для таких професій, як програміст, агент рекламний, організатор зі збуту в певному регіоні тощо. Протепоняття "дистанційна робота" нормативними актами  також не визначено, тожниніїїоформлюють так само, як і надомну роботу.

Коронавірусний карантин змусив багатьох роботодавців змінити умови праці, обираючи нові форми її здійснення. Чимало працівників переведено на дистанційну (надомну) роботу.

Верховна Рада України прийняла Закон України від 17.03.2020 р.№530 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», в якому прописана можливість роботи з дому, розширюються повноваження для роботодавців у частині встановлення режиму роботи підприємств: п.п. 1) п. 2 розділу II. Прикінцевіположення цього Закону:роботодавецьможедоручитипрацівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевогосамоврядування, виконуватипротягомпевногоперіоду роботу, визначенутрудовимдоговором, вдома, а такожнадаватипрацівнику, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевогосамоврядування, за йогозгодоювідпустку; порядоквиконаннязавданьврегульовановиключновнутрішніми правилами підприємства, і якщо буде визначено, що робота можевиконуватисядистанційно.

Додатковіумовидистанційної роботи  для держслужбовців можутьвизначити правила внутрішньогослужбовогорозпорядку в державному органі. Про цейдеться у наказіНаціонального агентства України з питаньдержавноїслужбивід 13.03.2020 р. № 39-20, якийвнісвідповіднізміни до Типових правил внутрішньогослужбовогорозпорядку.

         При дистанційнійроботіпрацівникирозподіляютьробочий час на свійрозсуд, правила внутрішнього трудового розпорядку на них не поширюються і оплата праціздійснюється за фактичновиконану роботу.

Таким чином, на працівників, які виконують роботу дома», «надомників»,"дистанційників" в повнійміріпоширюєтьсязаконодавство про працю з урахуваннямспецифіки та особливостейзастосуваннядистанційного режиму роботи, якіобумовлюються у трудовому договорі.

Виконаннядистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-якихобмеженьобсягутрудових прав працівників.

Про те, що при дистанційній роботі посаду та зарплату роботодавці повинні зберігати говорив і Міністр юстиції України Денис Малюська 25.03.2020 р.

при затвердженні постанови Кабінету Міністрів України від від 25 березня 2020 р. N 256 «Деякі питання забезпечення трудових прав державних службовців, працівників державних органів, підприємств, установ та організацій на час встановлення карантину у зв'язку із загостренням ситуації, пов'язаної з поширенням випадків гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2».

Постанова повинна забезпечитизахист прав працівників та державнихслужбовціввперіодвстановлення карантину. Відповідно до постанови на час встановлення карантину за державнимислужбовцями та працівниками, яківиконуютьвизначенутрудовим договором роботу вдома, зберігаютьсязаймана посада, умови оплати праці та соціальнігарантії. Виконаннятакоїроботи не тягне за собою будь-якихобмеженьтрудових прав державнихслужбовців та працівників.

Робимо висновок: якщо роботу вдома нашого Запитувача було оформлено з урахуванням викладених моментів – то Запитувач є застрахованою особою у розумінні Закону №1105  та підлягає соціальному страхуванню, та має право на відкриття лікарняного та його оплату на загальних умовах - як і решта працівників.

Право на матеріальнезабезпечення у зв’язку з тимчасовоювтратоюпрацездатностівиникає з настаннямстраховоговипадку в періодроботи, включаючи час випробування та день звільнення.

Інструкціяпро порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001р. № 455; далі — Інструкція № 455)не містить заборони видавати лікарняні працівникам-надомникам.

Вінмає право наполягати на оформленні листка непрацездатності.

 

 

 

Ст.інспектор ГУ Держпраці

в Одеськійобласті                                                                      І.Сорокін

 

0973741562

0484062552