29.04.2016

Відбувся семінар присвячений Дню охорони праці

28 квітня 2016 року управління соціального захисту населення Кодимської районної державної адміністрації спільно із відділенням фонду соціального страхування від нещасних випадків в Балтському районі в приміщені Кодимського районного центру зайнятості провели семінар присвячений Дню охорони праці, який щороку відзначають більше ста країн світу.

У 2016 році Всесвітній день охорони праці за рекомендацією МОП відзначатиметься під девізом „Стрес на робочому місці: колективний виклик”.

Доповідачами по вищезазначеній темі були Заступник начальника відділення фонду соціального страхування від нещасних випадків в Балтському районі - Чуш Андрій Валентинович, Кожушко Катерина Вікторівна – керівник відділення громадської організації ,,Молодіжний центр розвитку”, Психіатр КУ ,,Кодимської центральної лікарні” - Філімонов Микола Михайлович та директор Кодимського районного центру зайнятості Шпак Ольга Борисівна. Запрошені для участі в семінарі: керівники підприємств, установ та організації різних форм власності та фінансування, структурних підрозділів райдержадміністрації та органів виконавчої влади.

Основним питанням семінару було „Психосоціальні ризики та стрес на робочому місці”.

Андрій Валентинович розповів, що стрес – фізична та емоційна реакція організму, яка виникає тоді, коли посадові обов’язки не відповідають здібностям, ресурсам і потребам працівника. Стрес на робочому місці не є виключно негативним явищем, проте надмірності (сильний, тривалий, регулярний) неприпустимі.

За офіційними даними EU-OSHA близько половини працівників у ЄС працюють в умовах стресу, а зростання кількості порушень, пов’язаних зі стресом на робочому місці, зумовлено поширенням гнучких і нестабільних форм зайнятості (72 % загальної кількості респондентів), надмірним навантаженням працівників (66 %), а також такими явищами, як моральне та фізичне насилля (59 %).

Результати досліджень, проведених в Європі та інших розвинених країнах, засвідчили, що стрес на робочому місці є причиною від 50 % до 60 % усіх втрачених робочих днів.

За 2012-2015 роки по Україні зафіксовано 6180 нещасних випадків на виробництві з психофізіологічних причин, в тому числі – 301 смертельний, що становить відповідно 20,9% та 1,0% від загальної кількості страхових нещасних випадків.

У 2015 році через психофізіологічні причини сталося 23,6% (1082) нещасних випадків від загальної кількості страхових нещасних випадків, у 2014 році – 25,4% (1268) нещасних випадків, у 2013 році – 20,0% (1844) нещасних випадків, у 2012 році – 18,4% (1986) нещасних випадків.

Найпоширенішими психофізіологічними причинами у 2012-2015 роках стали:

особиста необережність потерпілого – 62,3% (3 851 травмована особа);

травмування (смерть) внаслідок протиправних дій інших осіб – 19,9% (1 230 травмованих осіб);

інші причини – 14,5% (895 травмованих осіб).

Катерина Вікторівна зазначила, що уже на 4 – му році роботи людина починає „вигоряти” на роботі. У даного стану можна виділити  4 стадії розвитку. Перша стадія - «медовий місяць», коли людина тільки влаштувався на роботу, з якої пов'язує високі очікування, сприймає це як визнання своїх достоїнств і відчуває ейфорію від перспектив. Друга стадія - «пробудження» або «протверезіння», коли всі речі стають більш реальними, сприймаються без призми ілюзорності, і прояснюється ступінь його відповідальності, а також оцінка того, наскільки це для нього добре або погано. Третя стадія - втрата робочого тонусу, або слабкості, коли робота не тільки не приносить радості, а й починає дратувати, і це роздратування переходить на колег, перш за все на начальство, проявляючись в цинізмі, зайвому критицизм або, навпаки, поїданні самого себе: я нікому не потрібен, мене не цінують і т.п. Четверта стадія - виснаження, вигоряння настає після цього дуже швидко і виражається не тільки в таких психологічних симптомах, як дратівливість або апатія, але і в фізіологічних - скарги на болі в шиї, попереку, проблеми зі сном, загальна емоційна нестійкість, яка позначається і на відносинах з близькими , з родиною.

Інсульти, інфаркти, радикуліти, сильні головні болі, суїцидальні думки. Іноді виходом з цієї ситуації може бути і т.зв. «Синдром Фенікса», коли людина, як «згорів», так і «відродився», знайшов для себе якісь стимули і з упевненістю в своїх силах повернувся до роботи. Однак частіше настає відчай, виникає почуття неповноцінності, і людина, не бачачи виходу з ситуації, вже потребує допомоги з боку. 

Методами виходи із стану „вигоряння” на роботі є: Організація робочого дня так, щоб в ньому були невеликі паузи, щоб відключитися, подихати, наситити організм киснем ; чаювання з травами - м'ята, глід, розслаблюючі чаї, які в надлишку пропонують аптеки. І дуже важливий загальний щоденний бадьорий настрій.

Микола Михайлович звернув увагу на те, що незалежно від природи стресора організм автоматично готується впоратися з екстреною ситуацією. Стан тривоги забезпечує вегетативна нервова система, тобто та ділянка нервової системи, яку ми не в змозі контролювати.

В цей момент печінка вивільняє додатковий цукор (глюкозу) для живлення м'язів і виділяються гормони, що стимулюють перетворення жирів і білків в цукор. При підготовці до фізичних затратам енергії метаболізм тіла прискорюється. Частота серцебиття, кров'яний тиск і частота дихання збільшуються, а м'язи напружуються. У той же час деякі несуттєві процеси, такі як травлення, пригальмовуються. Слина і слиз підсихають, збільшуючи тим самим величину повітряного проходу в легені. Тому першою ознакою стресу є сухість у роті. Виділяються природні болезаспокійливі речовини ендорфіни, і поверхневі кровоносні судини стискаються, щоб зменшити кровотеча в разі поранення. Селезінка виробляє більше червоних кров'яних клітин, щоб сприяти переносу кисню, а кістковий мозок - більше білих кров'яних тілець для боротьби з інфекцією.

У числі інших, вегетативна система будить ендокринну, тобто систему, яка регулює процеси в організмі за через гормони. Ендокринна система, пробуджена вегетативної системою, зберігає зміни, що сталися в організмі. з допомогою виділення гормону адреналіну. Цей гормон надниркові залози виділяють у кров. Адреналін підтримує зміни, зроблені вегетативної системою, це реакція середньої тривалості - від декількох секунд до 10-15 хвилин.

На цьому реакція тривоги завершується і переходить в реакцію адаптації.

Якщо вплив середовища слабкий - то реакція тривоги може розвиватися повільно, протягом декількох годин або навіть діб.

Наступною відбувається реакція адаптації, найбільш тривала стадія стресу. Це ланцюжок змін, відбувається вона з участю головного мозку (конкретно - гипоталламуса). Всі дії направлені на пристосування до навколишніх умов. На цьому етапі відбуваються такі зміни як збільшення вмісту глюкози в крові (забезпечення підвищеного запасу енергії), збільшення кількості клітинних структур, які синтезують енергію і так далі. Реакція адаптації має два результати: або організм пристосовується до нових умов і живе далі, або сили організму підходять до кінця і тоді починається стадія виснаження.

Реакція виснаження - це період розвитку стресу, коли сили організму вже не в змозі протистояти впливу стресора і організм починає повільно гинути. Першою страждає імунна система, травна система.

Ольга Борисівна підсумувала та зазначила, що з метою профілактики стресу, дослідження в галузі охорони праці найманих працівників потрібно структуризувати. На їх базі має бути розроблена низка нормативних актів, які зобов’яжуть кожного роботодавця, з одного боку, ретельно досліджувати умови праці кожного робочого місця на наявність стресогенних факторів, з іншого боку, проводити психофізіологічну експертизу кожного працівника, визначаючи його здатність за психофізіологічними факторами виконувати ту чи іншу діяльність.

У колективі необхідно здійснювати формування позитивного соціально -психологічного клімату, а саме:

- забезпечення державою стабільності в економічному та політичному житті суспільства, що впливає на соціальне і психологічне благополуччя його членів і, відповідно, на соціально-психологічний клімат робочих груп;

- організація на підприємстві статусно-рольової структури, забезпечення відсутності функціонально-рольових суперечностей, участь співробітників у плануванні та розподілі ресурсів;

- забезпечення сприятливих санітарно-гігієнічних умов, надання комфортного робочого місця, що підвищує задоволеність від трудової діяльності в цілому, сприяючи формуванню сприятливого СПК;

- надання гідної матеріальної винагороди, творчої та цікавої роботи, можливості професійного і особистого розвитку, реалізації свого потенціалу;

- уникнення монотонності діяльності, її високої відповідальності, ризику для здоров’я та життя співробітників;

- забезпечення чіткого розподілу функціональних обов’язків, відповідності працівників їх професійній ролі, а також психологічної сумісності співробітників для уникнення конфліктів в колективі;

- надання задовільного інформаційного забезпечення діяльності організації для уникнення розповсюдження чуток і пліток;

- урахування керівництвом інтересів працівників при прийнятті рішень та приділення уваги встановленню міцного та тісного зв’язку з підлеглими.